Григорий Сковорода
1.
Смішнюче прізвище - Сковорода,
Так називавсь найперший наш філософ.
В добу кріпацьку жити довелося,
Біда Гетьманщини - його біда.
Невтомний мандрівець, козак лишень,
Плекав Григорій дивний сад пісень.
Був знаменитий філософський спів,
Латина - Академії надбання,
Ділився щедро музикою знання,
І душу не одну добром зігрів.
Навчав, що тільки праця духу сродна,
Що серце буть повинне благородним.
Великий син коханої Вкраїни,
Наук життя легенда і перлина.
2.
Сковорода был житель трёх миров,
Софии ученик, любви учитель,
Страстей и вожделений победитель,
Певец церковный, мастер мудрых слов.
Барокко украинского Сократ -
И малых сих умом и сердцем брат.
Григорий - птица вольная, козак,
Хоть и обучен в Киеве латыни.
Друзья и дружба - высшая святыня,
Был в сновиденьях явлен свыше знак.
Григория сопилка - сладкогласна,
Писал он диалоги, песни, басни,
И видел в будущем лишь сродный труд,
Нашёл в саду последний свой приют.
24.06.2023
Свидетельство о публикации №123062400591
И Философ, и поэт - Григорий Сковорода.
В школе изучали его стихи.
***
Всякому городу нрав і права,
Всяка імієт свой ум голова,
Всякому серцю своя єсть любов,
Всякому горлу свой єсть вкус каков.
А мні одна только в світі дума,
А мні одно только не йдет с ума.
Петр для чинов угли панскії трет,
Федька купец при аршині все лжет.
Тот строїт дом свой на новий манір,
Тот все в процентах: пожалуй, повір!
А мні одна только в світі дума,
А мні одно только не йдет с ума.
Тот непрестанно стягаєт грунта,
Сей іностранни заводит скота.
Ті форміруют на ловлю собак,
Сих шумить дом од гостей, как кабак,
А мні одна только в світі дума,
А мні одно только не йдет с ума.
Строіт на свой тон юриста права,
С диспут студента тріщить голова,
Тих безпокоїт Венерин амур,
Всякому голову мучит свой дур.
А мні одна только в світі дума,
Как би умерти мні не без ума.
Тот панегірик сплітаєт со лжей,
Лікар в подряд ставит мертвих людей,
Сей образи жирових чтет тузов,
Степка біжит, как на свадьбу, в позов.
Смерте страшна! замашная косо!
Ти не щадиш і царських волосов,
Ти не глядиш, гді мужик, а гді цар —
Все жереш так, как солому пожар.
Кто ж на єя плюєт острую сталь?
Тот, чия совість, как чистий хрусталь.
1760-і рр
***
Евгения Давыдянец 25.02.2024 13:29 Заявить о нарушении
«Дивлюсь я на небо та й думку гадаю…» — пісня на слова українського поета-романтика Михайла Миколайовича Петренка.
До 2014 года мы жили в тех местах, где родился М.Петренко, в г Славянск есть его музей.
Евгения Давыдянец 25.02.2024 13:32 Заявить о нарушении
и по стилю никак не подходит к поэзии Тараса Шевченко, хотя ему часто приписывают авторство многих украинских песен, ставших народными.
Надия Медведовская 02.03.2024 05:21 Заявить о нарушении