Звисають крапельки дощу
На нитках неба,
І тихо падають в траву,
Немовби зерна.
Блищать у сяєві зірок
Живі перлинки,
Мигтить від блискіток пісок,
В росі стежини.
Не спиться… Звуків метушня
Не замовкає.
Можливо, це думки звучать,
А ніч зітхає…
Так гостро хочеться тепла
В імлі примарній.
А краплям все нема числа,
І смутку надмір.
Навіщо вітер владно так
Стискає серце?
Чи це біди якоїсь знак,
Чи просто мерзне?
Вже скоро ранок, а душа –
У кігтях туги,
Ще й вітер стогне, мов сурма,
Як від недуги..
Звисають крапельки дощу
© Copyright: Галина Чехута, 2023
Свидетельство о публикации №123062402320
Свидетельство о публикации №123062402320
Рецензии