Шкiльний вальс

Виник вальс, мов, з туману, де юність вже зникла.
Сніжним комом розрісся, з собою всіх нас потягнув. 
Шар земний облетів, кожне серце торкнув, підхопивши,
вальсом вінницьким нас закрутив, як у маренні і на ходу.
 
В ньому молодість, старість і свіжість, і золото листя.
В ньому брязкіт дзвіночка шкільного, весни і відльоту птахів,
В ньому сльози і сміх. В ньому рідні до болю забуті вже лиця.
І, звичайно, надії та наші з тобою серця без гріхів.

Чом мовчиш осторонь? Ми з тобою хіба не знайомі?
Я на танець друзяк-вінничан запросив для мети,
закружилась щоб юність із нами й улюблена школа,
хоч і зникла давно без сліду, назавжди.

І хай буде цей вальс для мільйонів! Пливе хай по миру!
В цьому вальсі не буде розбрату для воєн й розлук.
Хай кружляє із нами планета стара з тої ж миті!
Вінничанам в нескінченнім вальсі, у тім розмаїтті,
хай завжди аплодує нам Бог  і хай плескає Буг!