Коли я зак нчила 10 клас в
Мені тоді було 17 літ.
Але не було за що продовжувати навчання
Отак я і пішла у світ.
Працювала, де тільки було можливо.
Бо потрібно було якось виживати.
Та й бачила, як тяжко працювала мати
І як могла , так і намагалася їй допомагати.
Хоча я була найменша у сімї
Та все я розуміла ще із малку.
Як тяжко нам було без татка,
Бо без нього була пустою хатка.
Хоч батька я не пам’ятаю
І лише по портрету його знаю.
Маленькою один лиш раз мене він бачив
Від цього болю я постійно плачу.
Найстаршим у сімї був братик мій,
Який мене жалів, мій братик- татко.
Я думала , що він не брат а батько,
Бо він мене жалів так, як жалів би татко.
Тепер дивуюся усім тим жінкам ,
Що не дозволяють бачитися дітям з батьком.
Я б з радістю прийняла свого татка
Аби він тільки був живий.
16.06.2023
Свидетельство о публикации №123061802495