Я стою возле капли дождя...
Туча тёмная - пруд без воды.
Я приезжий.
Вот и молчу.
Уж навеки приезжий сюда...
Дом родной в небесной росе,
Окна синие струями вниз.
Понимаю в сей вечной красе:
Ничего я ещё не привёз,
Что земля
вездесуща всегда,
Что не то
и не так я искал...
Дождь лицо ощупал моё
И ушёл.
И, видать, не признал.
СЛІПИЙ ДОЩ
Я стою біля краплі дощу...
Хмара темна, як став без води.
Я приїжджий.
Тому і мовчу.
Вже навіки приїжджий сюди...
Рідна хата в небесній росі,
Сині вікна стікають униз.
Розумію в цій вічній красі,
Що нічого я ще не привіз,
Що земля
всюдисущою є,
Що не те
і не так я шукав...
Дощ обмацав обличчя моє
І пішов.
І, мабуть, не впізнав.
Тарас Федюк род 1954 Слепой дождь
© Copyright: Алёна Агатова, 2023
Свидетельство о публикации №123061705752
Свидетельство о публикации №123061705752
Рецензии