Н.Бидненко
У страху розминутися з тобою,
Біжу щосили через двадцять літ,
Щоб пам’яті розбурханою кров’ю
Зігріти серце, розтопити лід.
Стрічками вулиць зв’язувало ноги,
Сміялись вікна, річка під мостом...
Я ж, мов на плаху, йшла без застороги,
Шукаючи минулого фантом.
Та час і простір – вперті, незборимі,
Тумани сиві осінь вже снує...
Чуже кохання йде, щасливе, мимо,
А я кричу: "Моє воно, моє!"
***
Со страха разминуться нам с тобою,
Бегу сверх сил я через двадцать лет,
Чтоб памяти, разбуженною кровью,
Согреть сердца и растопить в них лёд.
Мне ленты улиц связывали ноги,
Смеялись окна, речка под мостом...
Я, как на плаху, шла своей дорогой,
Искала я из прошлого фантом.
Но время и простор – неодолимы -
Туманной осени седеет полынья.
Любовь счастливая идёт, чужая, мимо,
А я кричу: "Моя она, моя!"
Моя любовь
© Copyright: Татьяна Маркова 3, 2023
Свидетельство о публикации №123061600558
Свидетельство о публикации №123061600558
Рецензии