Хай буде

 

Хай буде

Хай буде світло! Зір душа добуде
Із іскри крил, що чиркнуть по льодах,
І звістку принесе благу про чудо,
Що зцілює й летить під кожен дах.

Хай буде сонце ясним без підпалин,
Час лине без зазубрин і щербин,
Нехай усім, хто ослабіли, впали,
Любов життя відкриє код і пін.

Хай буде мить без кіптяви і гару,
Й несе століття вічності хмільні,
Двох поглядів перетин синьо-карий
Засяє над веселкою весни..

Хай не за гори річкам рук спливати,
Цілункам пити бурштиновий мед,
А нам удвох ще вітри замовляти,
Приймати світ промінням наперед.

Смичками ночі збуджувати серце,
Будити скрипки зоряних дерев,
В гармониях зливних високих терцій
Серед зірок шукати ноту ре.

Прийдешніх днів пунктир, веде додому, –
До міста, в сад, що Бог для нас зростив,
Хай буде завтра три століття тому,
І будьмо ми від створення світів...

Ви кажете, що гімни не з руки
Співати в скруті вистражданих буднів?
А я вам – ні. Хай виживуть рядки
І світло, що до сліз… А далі буде...

Ірина Юрчук
.......................

Да будет

Да будет свет! Его душа добудет
Из искры крыльев, чиркнувших по льду.
Он разнесёт благую весть о чуде,
Что исцеляет хвори на лету.

Да будет солнце рыжим без подпалин,
А время – без зазубрин и щербин.
Пусть тем, кто ослабели и упали,
Любовь откроет жизни код и пин.

Да будет миг без копоти и гари,
Да будет воздух вечности хмельной
И перекрёсток взглядов сине-карий,
В одной судьбе под радугой одной.

Да будут реки рук не за горами
И поцелуй янтарен и тягуч,
А нам с тобой ещё  вертеть ветрами
И облака нанизывать на луч…

Смычками ночи будоража сердце,
Играть на скрипках трепетных дерев
И звёздам подпевать, поднаторев
В гармонике сливающихся терций...

Да уцелеет небо, город, сад,
Грядущих дней размытые пунктиры...
Да будет завтра век тому назад.
Да будем мы от сотворенья мира…

...Вы скажете, что гимны не с руки
Сегодня петь в безвыходности буден,
А я отвечу: были бы стихи
И свет до слёз… Да будет вам, да будет…