Буяэ лiтечко
Торкаючись полян із трав рясн́х.
І пахне різнобарвним, пряним квітом
Плекаючи роздо́л красот земних.
Буяє літечко, як птах щебече...
Світ прикрашає цвітом бузини...
Клекоче мов спаро́ваний лелече,
Злетівши стрімко в простір вишини́.
Я завмираю вмить у цьому раї,
Вдивляючись в небесну далечінь...
Пишу вірші про вічність, неокраї
Земних долин та нових поколінь...
Свидетельство о публикации №123061502498
Струмки думОк - у коси заплету,
Та помолюсь за щастя УКРАЇНИ,
За хрестну її долю непросту.
За вічний поклик світлого народу
Чинити тільки ДОБРЕ на землі.
І в кОтре вже боротись за свободу,
(Від неї скаженіють...).
Андрей Королёв 7 19.06.2023 23:46 Заявить о нарушении
Я ж тільки намагаюсь пробувати писати рідною мовою. Отакий сміх долі...
З теплом та подякою Любов.
Любовь Переверзева 3 20.06.2023 08:07 Заявить о нарушении