«спа;день рожевий нагонить думки про все те перебуте.
далекі скитання пропахли вишневим суцвіттям.
розвівся буремний вогонь – насолоджуюсь миттю:
звільняю усе, що так довго тримав аби знову відчути.
хмарини помірно сповзають – крильми; то махають фламінго
пухкі, наче губи і хочуть з‘єднатись скоріше.
дивлюся на них, розуміючи: бісова тиша!
скорила й пришвидшила сум – де собака заритий. поблід я.
той оболок-птиця потроху просякне багряно-червоним
і так поступово стемніє під натиском ночі.
палка ностальгія звільнилась – римується стовпчик,
тепер вже не тільки ігристим розсудок нарешті наповнено.
розгладились стомлені хмари і зшились в одне простирадло,
лиш присмерки скрізь тут засіли, а схід неминучий…
отак, зазирнувши в минуле й згадав, як світами мандруючи,
не бачив подібного неба – нестерпно ж, та, трясця, як гарно.»
;;;
©Ольга Ритик
кольори
© Copyright: Ольга Рытикъ, 2023
Свидетельство о публикации №123061304575
Свидетельство о публикации №123061304575
Рецензии