А у Львові – вже рівно дванадцять.
Тішить Ратушу дзвін старий.
Нельвів'ян невгамовний рій
Прагне вічності доторкатись.
Вічність – це є не те, що старість.
Львів вдивляється в нельвів'ян,
На Личаків несе містян –
Тих, хто янголами вже стали.
Пів на першу, а потім – перша,
Пів на другу – подібні так,
Наче втратила вічність смак
До часів, що бруківку тешуть...
А у Львовi - вже рiвно дванадцять
© Copyright: Миклош Форма, 2023
Свидетельство о публикации №123061300306
Свидетельство о публикации №123061300306
Рецензии
