Можливо, заблукало щастя,
Щось не приходить вранці в дім.
А для душі – це мука справжня,
Не може втішитись нічим…
Душа прямує по стежинах
Десь у зеленому гаю,
Бреде по горах і рівнинах,
Іде по курянім шляху.
І я б за нею полетіла,
Знайшла б омріяний міраж,
Щоб в Літу канула зневіра
І подих щастя лікував.
Я б зазирнула у віконце,
Де юність трепітна пройшла,
Де щастям тішилась дівочим,
Не знала, що таке війна…
Щастя заблукало
© Copyright: Галина Чехута, 2023
Свидетельство о публикации №123061207819
Свидетельство о публикации №123061207819
Рецензии