Руда жаба, або Безкутнi

Ну що, ганьба рудоволоса, ти знову відкривала рота,
Казала те, чого не знаєш, знов запалилась не на жарт,
І промовляла те, що завжди із вуст твоїх, – сама нудота,
Немов у тебе не промова, а марення, і в тебе – жар.

На жаль, таких – все більше, більше, вони – усі чесноти людства
І людяності чисту сутність догоді кидають до ніг,
І в хвіст цілують можновладців, які погрузили у розпусті,
І промовляють все, що чесний дозволити б собі не зміг.

Від них – безчесних, безсоромних – вже котрий рік порядні стогнуть,
Вже котрий рік живуть порядні в ганьбі безкутної біди...
Та не в рудій безкутній жабі проблема, а у тих мільйонах,
Які за жабу голосують і слухаються жаб рудих...


Рецензии