Журба журбою, та лише поглянь,
як світу личить платтячко зелене.
Укотрий раз легкА Господня Длань
торкнулася зажуреної мЕне.
Як даність біль. А Усмішка проте
спроможна розтопити льоду гори,
і крізь бруківку квітка проросте -
яскравий приклад волі й непокори.
Навчитись жити, наче бід нема.
Вперед іти, не знаючи стежини.
Таке ж коротке літо, як зима,
хоч це не аксіома для людини.
Подяка ранку, він постукав знов
в моє напіввідчинене віконце...
Подяка Богу, в світі є Любов,
яскрава і гаряча, наче сонце.
Подяка
© Copyright: Ева Сокол 2, 2023
Свидетельство о публикации №123061203027
Свидетельство о публикации №123061203027
Рецензии