Николай Хвылевой 1893-1933 То дыма молоко...
Идём из стойл телячьих в шатёр железных дней,
Маячит путь один, не будут наши очи
Цвет золотой ловить, блуждая по стерне.
Звенела нам сирень о содовых заводах,
Слепень жужжащий сжёг в тот миг усталый взгляд,
Когда залез в твой спев - в твой мёд золоторотый —
И понял, что за песни твои возы везут.
Да как же хорошо зарю гуртом встречать и
Волос пшеничных блеск зарёю мыть в прудах,
А с каждым новым днём - с тем петушком хохлатым —
Благоуханной жизнью идти в надзвёздный сад.
…То диму молоко душа на жито точить,
З телячих стійл йдемо в шатро сталевих днів,
Маячить шлях один й не підуть наші очі
Ловити злота цвіт, блукати по стерні.
Бузок дзеленькотів про содові заводи,
Дзизкучий дзиз опік в ту мить змарнілий зір,
Коли заліз в твій спів — у мед золоторотий —
Й зазнав, які пісні везуть твої вози.
Та як же хороше гуртом зорю кохати
І мити їй в ставах волосся блиск рудий,
А з днем новітнім йти — з цим півником чубатим —
По пахощах життя у зоряні сади.
Свидетельство о публикации №123061102280