Мороз та сонце; ранок дивний!
Ти все дрімаєш, друг чарівний-
Пора, красуня, відірвись!
Відкрий зімкнуті віки-створи
Убік північної Аврори
Й зорею Півночі явись!
Згадай вечори, хуга злилась,
Імла у небі геть носилась,
Місяць блідий був, як сукно,
І хмара перед ним жовтіла,
І ти сумна, сумна сиділа,
А нині…глянь но у вікно:
По-під святими небесами,
Неначе золото у храмі,
Сліплячи сонцем, сніг лежить;
Прозорий ліс один чорніє,
Й сосна крізь іній зеленіє,
І річечка крізь лід блищить.
Уся кімната жовтим блиском
Осяяна. Веселим тріском
Піч хоче ранок розтягти.
Приємно вкрай біля лежанки,
Проте чи не веліти в санки
Кобилку буру запрягти?
Випереджаючи відлигу,
Друг милий, віддамося бігу
Ген нетерплячого коня
Й погостимо в полях порожніх,
В лісах покинутих, острожних
Та повернемось ще за дня.
Зимовий ранок
© Copyright: Николай Чельтер, 2023
Свидетельство о публикации №123060903893
Свидетельство о публикации №123060903893
Рецензии
Дякую, Миколо, за море доставленого задоволення! Якби знати де соломки підстелити... Стільки книг українською мовою втрачено... Шкода.
З повагою,
Тара Смит 2 17.07.2023 22:46 • Заявить о нарушении
З повагою,
Тара Смит 2 17.07.2023 22:46 • Заявить о нарушении