Иван Франко. Тюремные сонеты. Прогулка
Не к шиллерской философической**
Сонет мой, но к гигиенической,
К регламентированной, к арестантской!
Зима ли, лето, дождь ли, снег ли с градом,
Мороз ли, солнце ль — каждый день на час,
Как быдло, гонят на прогулку нас
Менты*** рядочком сереньким до сада.
Деревьев там — в баркасе**** лишь сосна,
А зелени — что за баркасом взглянешь,
А неба — как с колодезного дна.
А в грудь как свежего возду́ха втянешь,
Так закружится всё, как с бодуна, —
Ещё смурней, ещё бессильней станешь.
16 сент[ября] 1889
* Мужик (устар.) — крестьянин.
** Имеется в виду одноимённое стихотворение немецкого поэта, философа и драматурга Фридриха Шиллера (1759-1805).
*** Мент — здесь в устар. знач.: тюремный надзиратель.
**** Баркас — тюремный забор.
Прохід
Прохід – не хлопський в полі, і не панський
В садках тінистих, не філософічний
Той шіллерівський, а гігієнічний
Прохід, регламентовий, арештантський!
Зима чи літо, дощ, сніг чи погода,
Мороз чи спека, на годину в добу
Женуть дозорці в’язнів, мов худобу,
По черзі на прохід до огорода.
Дерев там тілько, що паркан з ялиці,
А зелені, що поза ним доглянеш,
А неба, що доглянеш з дна криниці.
А в грудь як свіжого повітря втягнеш,
То світ закрутиться, мов у п’яниці,
І ще сумніший, безсильніший станеш.
16 сент[ября] 1889
Свидетельство о публикации №123060804914