Intro:
Кохають персонально,
Ненавидять - лише оптом,
Ніби опій, дистилюючи огиду,
Він мав побачити в ній свій осад,
Він мав би бути другом та гідом.
* * * *
Він мав би стати їй першодруком,
Першомовчанням та першокриком,
Але навколо - лиш гамір луків,
Але навколо - лиш сніг без ліку.
Так зрозуміло, коли красиві,
Так вибірково, коли розумні,
Стікають селями Синевири
Та прокидаються Джомолунгми.
Вона боялась невинних подруг,
Їхні плітки - аконіт і таллій,
Мережі носять космічні тоги,
Від ремісництва - до стель Італій.
Чим розчахнути цю недовіру,
Куди сховати цю незалежність?
Багато вчених, та мало кліру,
Багато хвиль та пустель безмежність.
Тоді зростають такі покоси,
Тоді жевріють такі полотна,
Ти забувай найчистіші роси,
Танцюй під ритми чого завгодно.
#ukrainian_poetry
#lyrics
Лiзинг
© Copyright: Марина Чиянова, 2023
Свидетельство о публикации №123060704414
Свидетельство о публикации №123060704414
Рецензии