український романс
Я ліловим димом дихав під бузком,
цілував оголені коліна
всіх берез під зоряним вінком,
пив кармінний сік із уст калини
де молочник влив в ніч молоко,
заварив чабрець і хміль на м’яті,
по туману гладдю вишив все рядком,
щоби зміг я про любов читати;
де тремтіло скерцо скрипаля,
Місяць став віолончеллю
під знемогу соло солов'я
у пастельних фарбах акварелі…
Розстелила ніч свій білий плат,
заплела берізці вітром коси -
розлила медвяний аромат,
щоб любов нам освятили роси;
щоб у жовто-глибкій синеві
сміх дівочий вгору вився,
щоби жарко жеврів на землі,
і у мальві-серці розчинився….
Лiловий дим
© Copyright: Юджин Папуша, 2023
Свидетельство о публикации №123060300091
Свидетельство о публикации №123060300091
Рецензии