як не крути броня
Чуєш,
вона летить,
вправо, чи вліво, хить,
де від причастя, аж до нещастя,
лиш коротенька мить.
Як оживити сни
знають одні дощі.
сльози i краплі капають навпіл,
сполом, на самоті.
В серці смуток живе,
Човен в небi пливе,
ні, не чує він
того сердця дзвін,
Срібний човен,
лицар вдовин,
чуєщ, вона летить.
Суша по всій землі,
де ви, дощі рясні?
З неба додолу, в душі не кволо,
кулі падають злі.
Серце немов горня,
варить любов щодня.
Кулю не спинить, лиш споловинить,
як не крути - броня.
В серці смуток живе,
Срібний човен пливе,
не почує він
того сердця дзвін,
Срібний човен
лиха повен,
чуєш, життя летить...
світлина: Теодор Аксентович. Русинська дівчина зі свічкою. 1888.
Свидетельство о публикации №123053104498