Можна, звісно,
Поділити почуття на тисячу,
Але волю не розіп'яти.
Розпечене повітря,
В ньому ритмом акватичним
Мої зізнання Вам
Читають якісь вар'яти.
Їх свайпнути б куди подалі -
І знову цей хадж,
Паломництво до Вашого погляду,
Будування Тадж-Махалу,
Де можна на кожнім рубіні,
На кожній грані
Лишити на гран по себе згадку.
Літо ще не було таким буремним, таким палким -
Розквітають дерева Кастанеди,
Небо сріблясто блукає, мов пілігрим,
Ваші думки
Розташувались у глибинах моєї душі.
Ці намети
Холодним ароматом вербени
Проростають у глибини єства,
І яства інтелектуальні,
Незрозумілі іншим верствам,
Двічінароджені почуття,
Містичні контексти.
Вогненна татва -
Земні перешкоди,
І всюди - найчистіший етер
Вашої вроди.
Паломництво
© Copyright: Марина Чиянова, 2023
Свидетельство о публикации №123052706324
Свидетельство о публикации №123052706324
Рецензии
