Здається, що час зупинився,
Спинився на самому вдиху,
І пульс несподівано збився,
Частить, як закований в кригу.
Повисли думки у повітрі,
А пальці хапають піщинки,
Тремтять, наче крильця колібрі,
Чекають від долі підтримки.
Піщинки – миттєвості часу –
В масштабах Всесвітніх нікчемні,
Та скільки в них кайфу і чару,
Щоб жити довічно у серці!
В душі не втихає відгомін:
І боляче, й сумно, і прикро…
А, може, не дихати зовсім?
Ні! Стримати рух неможливо…
Вповільнити – це нереально!
Тож треба захоплено жити!
Дивитись в майбутнє безстрашно,
Вбирати піднесені ритми…
Пiщинки часу
© Copyright: Галина Чехута, 2023
Свидетельство о публикации №123052405086
Свидетельство о публикации №123052405086
Рецензии