Це хіба останнє, що хочу тобі сказати.
Дякую, що тоді вернув мені мене назад.
Мені було так страшно, я не могла спати,
І, здавалось, помирала зкрізь чужих порад.
Дякую за ті твої обійми, наче теплий м'ятний чай,
Дякую за мрії; що коли втікала - ти завжди мене шукав...
Дякую за сльози, які дарував, і за мій нестримний сміх.
Дякую за те, що був зі мною, хоч залишитись не зміг.
Це хіба останнє, що хочу тобі сказати.
Білий прапорець надії - твій онлайн.
Я тепер, здається, знов не можу спати.
Бо кохаю того, хто мене не покохав.
Le dernier mot
© Copyright: Божена Ведмедовская, 2023
Свидетельство о публикации №123052400272
Свидетельство о публикации №123052400272
Рецензии