В безкрайньому небi
все вище і вище.
За крила мені вишивАнка-сорочка,
а вітер аж свище.
Лишивши надії наївні, жіночі,
відбувши покуту,
маршрут мені вкажуть яснІ твої очі,
котрІ не забути.
Півкроку лишень мені, синку, до згуби
і мить до польоту.
В безкрайньому небі і вільно, і любо,
ні бід, ні скорботи.
Свидетельство о публикации №123052400163