391. Блек-метал
Не вгамувавши власний темперамент –
Такий, як є. І, з корабля на бал
Стрибаю знов шаленими стрибками.
Я дякую тому, хто знов відкрив
Канал, що інколи дарує Всесвіт.
Я дочекаюсь подиху вітрів,
Екзаменів архангелів та сесій
Для вас усіх, хто нині вже напав
На жінку – на дитя святого Бога.
І кара БУДЕ – більше ви не пан!
Не варт, не виправдовуйтесь – для чого?
Хоч у в'язниці – не лишу свій Хрест,
Зухвало в ваше плюнувши обличчя.
Ви – нехристи, позбавлені небес,
І душі ваші – карою облиті.
Я снитимусь щоночі. Сон – кинжал –
Вас доведе до білої гарячки,
А на прощання – увімкну метал:
Звикайте, бо така у пекла вдячність.
травень 2023
Свидетельство о публикации №123052300425