Я намалюю ненависть свою:
Рішучу, войовничу, безголову.
Вона скипіла літерою Zю;
Вона горить у тілі знову, знову...
Вона накриє очі, як туман,
Вогнем заливши Батьківщини ріки,
І я піду вперед, як наркоман
Такий, як ти, мій вороже безликий;
Такий як ти, такий же, як вони,
Понівеченим духом, спраглим помсти.
Не бачу аж, з якої сторони
Вона спроможна підірвати космос.
Самотні вірші уві сні пишу,
Прощаючись із ненависним світом.
У чорних мріях – вийти за межу,
Вбивати всіх! І, полум'ям зігрітий,
Намалював я ненависть свою,
Страшнішим ставши за усіх, кого я
Ненавиджу роками, і... люблю,
І попелом накрию поле бою...
травень 2023
390. Ненависть
© Copyright: Дмитрий Арутюнович Романов, 2023
Свидетельство о публикации №123052300424
Свидетельство о публикации №123052300424
Рецензии