Сліпий так явно чує голоси.
Німому око не замилиш...
Аби дійти не вистачить версти
до цілі і скучає фініш.
Корона тисне дужче за вериг,
але її не розірвати,
і ось, розп'яття - кращий оберіг
для проклятих і для проклятих.
У Попелюшки руки мов люшня*.
Лиш видихне і знов готова
удосталь вирити для короля
м'яких стільців - купин кротових*.
А ти присядь, король, відпочивай.
Далекий шлях від Азенкура
до полум'я, що запалив Руан.
А далі - слава ! Не зажура...
* - дерев'яна деталь, яка зв'язує вісь воза з полудрабком
* - here on this molehill I sit me down. Shakespeare. Henry VI. Act 2.Scene 5.
світлина: Говард Пайл (Howard Pyle). Жанна Д'арк у в'язниці. 1911 (?)
про славу та зажуру
© Copyright: Цветков Александр, 2023
Свидетельство о публикации №123052302215
Свидетельство о публикации №123052302215
Рецензии