Владимир Свидзинский 1885-1941 Моя дорога...

Моя дорога в край неведомый/незнаемый,
Моя дорога вдаль лежит.
Иду один. И нету солнца/ И солнца нету;
Вокруг меня лишь тень да тишь.

* * *
Вокруг меня уж всё погасло:
Все краски, звуки, песни все.
Лик умиранья, увяданья
Печалью взгляд чарует мне.

* * *
А сердце расцветает счастьем,
Всё жду чего-то и люблю,
И листьев шелест передсмертный,
Как песню светлую ловлю.

* * *
Моя дорога в даль ночную,
Моя душа в блаженных снах.
Как серна дикая, брожу я
Один в покинутых лесах.

Моя дорога в край незнаний,
Моя дорога в далечінь.
Іду один. Немає сонця;
Навколо мене тиша й тінь.

* * *

Навколо мене все погасло:
Всі барви, звуки, всі пісні.
Краса вмирання, зов'явання
Чарує сумно зір мені.

* * *

А серце квітне дивним щастям.
Все жду чогось, когось люблю,
І листя шелест передсмертний,
Як світлу музику, ловлю.

* * *

Моя дорога в далеч темну,
Моя душа в солодких снах.
Як дика сарна, я блукаю
Один в покинутих лісах.