Знаю я, мене чекають вдома,
Та на серці в мене сильна втома,
Я сумую,нене, за родиною,
За незламною моєю Україною.
Ви з гніздечка сонечко забрали,
Посмішки моїх дітей ви вкрали,
І сивіє матінка без сина,
Похилилась за вікном калина.
Сірий попіл місто застеляє,
Та від болю янголи страждають,
Замість дому - ями та багаття,
Вий сирен , та звідусіль прокляття
А були поля мої широкі,
Жовтим житом сповнені високим,
І лелеки в небі там літали,
У гніздечку діточок вітали
Як так сталося, як так зробилося
Скільки душ війною загубилося!
Ненаситні кулаки криваві.
На шматки ви серце розірвали
Я сумую, матінко,сумую
На чужині серце не лікують...
Я додому їду ,матінко, додому
Ти рідненька покажи дорогу
я сумую нене
© Copyright: Кударенко Елена, 2023
Свидетельство о публикации №123052104032
Свидетельство о публикации №123052104032
Рецензии