Дивлюсь я на небо... Михаил Петренко

вслед за Юнной Мориц :)

Перевод с украинского стиховорения Михаила Петренко "Дивлюсь я на небо..."(1841):

Смотрю я на небо и тихо вздыхаю:
Увы, я не сокол, увы, не летаю.
Зачем же Ты, Боженька, не дал мне крыл?
Я б землю покинул и в небо вспарил -

От этого мира, далёко за тучи,
За горним приветом, за долею лучшей,
О милости звёзды и солнце просить,
Чтоб в свете их ясном всю боль утопить.

С младенческих лет я судьбе неугодный,
Случайный подёнщик, мальчишка безродный;
Чужой для судьбы я, чужой для людей:
Ну кто ж неродных привечает детей?

С бедой неразлучен, я счастья не знаю,
Печально, напрасно свой век коротаю,
И в горе я понял, что только одна -
Далёкое небо - моя сторона.

Как горькое горе ещё станет злее -
Я к небу очами, и мне веселее!
В мечтах позабуду, что я сирота,
И в даль, высоко улетает мечта.

Когда бы мне крылья, орлиные крылья,
Я б землю покинул и к родине милой
Орлом быстрокрылым на небо вспорхнул
И в тучах безвестно навек утонул!
_
Оригинал:
Дивлюсь я на небо та й думку гадаю:
Чому я не сокіл, чому не літаю,
Чому мені, Боже, ти крилець не дав?
Я б землю покинув і в небо злітав.

Далеко за хмари, подальше од світу,
Шукать собі долі, на горе привіту
І ласки у зірок, у сонця просить,
У світлі їх яснім все горе втопить.

Бо долі ще змалку здаюсь я нелюбий,
Я наймит у неї, хлопцюга приблудний;
Чужий я у долі, чужий у людей:
Хіба ж хто кохає нерідних дітей?

Кохаюся з лихом, привіту не знаю
І гірко і марно свій вік коротаю,
І в горі спізнав я, що тільки одна —
Далекеє небо — моя сторона.

І на світі гірко, як стане ще гірше, —
Я очі на небо, мені веселіше!
Я в думках забуду, що я сирота,
І думка далеко, високо літа.

Коли б мені крилля, орлячі ті крилля,
Я б землю покинув і на новосілля
Орлом бистрокрилим у небо польнув
І в хмарах навіки от світу втонув!