Людина , ну що ми за створіння
Усього нам мало, усе нам не так.
Та яким ми засіємо ниву насінням,
Те й будемо самі ми пожинать.
А хочеться всім, щоб росло те насіння
І всходи дало і зростало з добром.
Тож перед Господом потрібно стати на коліна
І прощення просити усім нам разом.
Ти ж дозволь приторкнутись хоч думками до тебе,
Щоб відчути ту силу небесну твою.
Що дає нам життя і все те, що ми маємо.
Не дай Боже зневіритись я прошу.
Ти в наші душі вселяєш надію цю
І тільки про краще потрібно думати нам.
Але , щоб здійснити задуману мрію цю
Потрібно шану небесну віддати тобі - Творцю.
Бо без твоєї сили ми не можемо існувати.
У повнім розумінні цього слова.
Ми як ті сироти , коли їх залишає мати
Тож не допусти Боже , щоб нам це пізнати.
7.05.2023
Людина, ну що ми за створиння
© Copyright: Матрёна Донченко -Дидок, 2023
Свидетельство о публикации №123052103585
Свидетельство о публикации №123052103585
Рецензии