Пантелеймон Кулиш 1819-1897 Г. Сковорода. Запев

I
Молчальница моя! чего бренчишь так скорбно
По струнам золотым, что нацепил Боян?
Вещаешь горести, иль радости хоронишь,
Или нечаянно покрыл тебя туман?
Стихами плачешь, или слёзы точишь
Про каменное сердце, темноту, обман?
Промолви слово мне степенным рокотаньем
Иль слёзы лей,  не сдерживай рыданья!

II
Ты гордость и отрадонька моя!
Небесный тайный дар, неведомый земному!
С тобою горе позабуду я...
Звони в бояновы златые  струны-звоны!
Пусть возродится душ больших семья
И миру возвестит небесные законы!
Да сгинут меж людей неволя, мрак, обман
И воссияет дух людской, свободный океан!

III
Что Русь передала нам от  времён тех давних,
Борьба добра с пучиной тёмной зла,
Велением сердец, умов державных,
Под знаменем креста в народный дух внесла
Деянья душ святых, заветы православных,
От скиптра и меча до плуга  и резца,
Вы, струны вещие, златые правды звоны,
Бессмертным рокотом вдохните в милионы!

ІV
Да возвеличится поборник ваш, народ,
Единством сил своих средь всех народов
И как светил ночных небесных хоровод
Тысячелетия сияет, а не годы!
И станешь ты тогда,бояновский рапсод,
По вещим замыслам его венцом рапсодов,
И наша речь, как серафима глас,
Гармонию сердец укоренит средь нас!

V
Вы, что боролися за истину священную
И козни духа лжи умели побеждать,
Встречали ясным взором чашу смертную,
И тело бренное давали распинать!
О соль земли! О вечный свет вселенной!
Пошлите на меня восторга благодать,
Он силу вам давал за истину стоять,
Безумие врагам и кривду их прощать!

Грицько Сковорода

ЗАСПІВ

І
Моя ти мовчазна! чого так сумно дзвониш
У струни золоті, що начепив Боян?
Віщуєш горенько, чи радощі хорониш,
Чи се неволеньки окрив тебе туман?
Чи стиха схлипуєш, чи дрібні сльози рониш
Про кам'яні серця, про темряву й обман?
Промов мені словце величним рокотаннєм
Чи слізьми лийся же, невдержаним риданнєм!

ІІ
Моя ти гордосте, відрадонько моя!
Таємний неба дар, землі недовідомий!
З тобою горенько забуду всяке я...
Дзвони у золоті боянські струни-дзвони!
Нехай возродиться великих душ сім'я
І миру возвістить божественні закони!
Да зникне з-між людей неволя, мрак, обман
І сяє дух людський, свободний океан!

ІІІ
Що Русь передала від оних часів давних,
Що боротьба добра із темрявою зла,
За приводом сердець і розумів державних,
Під знаменем хреста в народний дух внесла
Діяння душ святих, завіти православних,
Від берла і меча до плуга й чересла,
Ви, струни золоті, ви, правди віщі дзвони,
Безсмертним рокотом вдихніте в міліони!

ІV
Да возвеличиться прихильник ваш, народ,
Єдинством сил своїх серед усіх народів
І як світил ночних небесних хоровод
Тисячоліттями блищить вомісто годів!
І зробиться тогді бояновський рапсод
По віщим замислам його вінцем рапсодів,
І мова наша з мов, як серафима глас,
Гармонію сердець водворить серед нас!

V
Ви, що боролися за істину священну
І підступ духа лжі уміли побіждать,
І оком прозирним стрічали чашу смертну,
І тіло намічне давали розпинать!
О вічна сіль землі! О світе про вселену!
Зішліте й на мене восторга благодать,
Що силу вам давав за істину стояти
І нетям ворогам і кривду їх прощати!