Скорбота по письменницi Валентинi Овод

   Валентина Овод разом з декількома харківськими письменниками якийсь час наглядала за важко хворим ветераном-колегою Костьом Гордієнком, коли вона зізналася, що збирає рідкісні народні вислови, Кость Олексійович зауважив:
  Так ви ж по золоту ходите!..
                З власних спогадів
                О.Б.

Неправда, що немає смерті,
коли життя триває мить...
Як ти таке могла зробить? -
в свій день народження померти?!
 
Та ще й в день свята "Вишиванки".
У свою ти вбиралась з ранку.
Не для Грицька, не для Тараса.
не для колеги Шовкопляса.
чи Гордієнка, Шаповала -
вкраїнців справжніх - що замало?

Бо ти із Харкова, ти звідти,
де мери полюбляють квіти,
де є Шевченко і "Просвіта",
де без пісень не варто жити.

На жаль, не заспіваєш разом
ні з гончарем, ні з богомазом...
Лишилась "Спадщина" без тебе,
а Ясі спадщини не треба?
Хіба від свічки недогарок? -
Такий дочці лишила спадок?..

Дніпро, ридай. Здригнись, Говерло!
Твоє дитя, Вкраїно, вмерло...
Вона ж Вкраїноньку любила,
бо тут -
         по золоту ходила!

18.05.23.
Франція, Соліньяк