Не огорчаюсь

   Н.Бидненко
Пішла любов. А з нею Муза
Десь попідтинню поповзла…
Зате з натхненням їм од пуза,
Спідниця вже не наліза.
Нехай оті брехливі очі,
Котрим так вірила сама,
Вже іншій голову морочать.
В моєму погляді – зима.
Ти знаєш, друже, ти – маршрутка,
Яка усіх підряд везе.
Я розібралась в цьому хутко…
А чи Господь так береже?
«Це все пусте. Буває й гірше!» –
Сакральну фразу повторю.
Ну, не прийшов сьогодні віршик,
Та я і це переборю.
Лиш дар небес – святе кохання –
Несе нам радість, не біду.
А ти – суціль розчарування…
О, холодильник кличе… Йду!
***
Ушла любовь. А с ней и Муза
Там под забором проползла...
Зато с вдохновеньем ем от пуза,
Юбка уже не налезает.
И пусть твои обманчивы глаза,
Которым я так верила сама,
Другой пусть голову морочат.
В моём же взгляде - лишь зима.
А знаешь, друг мой, ты - маршрутка,
Которая нас всех везёт.
Разобралась я в этом быстро...
Или Господь так бережёт?
"Всё это мелочь. Бывает и хуже!" -
Сакральную фразу себе я твержу.
Ну, не пришло вдохновенье сегодня,
Так я и это переживу.
Лишь дар небес - любовь святая -
Несёт нам радость, не беду.
А ты одно разочарованье...
Ой! Холодильник манит...Я иду!