Хоч нечасто, та хочеться іноді
Повторити життєвий мій шлях,
Де я чула мелодії ніжності
І нічого не знала про жах.
До мети крокувала упевнено,
Не втрачала юнацький азарт,
Не дивилась на небо збентежено,
Йшла із вірою в долю й талант.
Не боялась путі з перешкодами,
Ні чуток, ні закритих дверей.
А тепер завмираю під бомбами
І боюся війни і смертей.
Дуже шкода, що все стало спогадом,
В серці іскрою ледве живе…
Зараз я вже блукаю і з компасом,
Відчуваю незриме сильце.
Шкода
© Copyright: Галина Чехута, 2023
Свидетельство о публикации №123051802819
Свидетельство о публикации №123051802819
Рецензии