За вікном пустота. Це, напевно, нормально
для сліпого, що світом несправжніх блука
від святих, що жадали чудес інфернальних,
до мерців, що стрибали у прірву з моста.
Ні людей, ні машин, ні дерев, ні хмаринки.
Очі мружаться з болю, а серце гримить
від рахунку, що ці безумовні хвилинки
запаковують в зорі як вічності мить.
І немає потреби у долі звичайній,
за якою лен дим і останній ковток
перед тим, як Всевишній із «віра» на «майна»
скорегує між іншим останній твій крок…
Мiж iншим
© Copyright: Александр Ноцкий, 2023
Свидетельство о публикации №123051701883
Свидетельство о публикации №123051701883
Рецензии