Дощ починаeться тихенько, вiн навiть ще не дощ
Він навіть ще не дощ, а дощик,
Немов старенька йде на прощу,
Поволі дуже йде старенька...
Я чую цю ходу повільну,
Я люблю ці повільні кроки...
Повільне іноді – глибоке,
Лише вслухатись треба вільно...
А потім – як завжди – до зливи
Лишається сама хвилина.
Ніхто вже зливи не зупинить
І не згадає швидкоплинний
Маленький дощик той щасливий...
Свидетельство о публикации №123051701579