Небо світліє
Іде вже травень, а в душі – негода,
Безсоння мучить і дощі щодня.
Та ще й ракети кидає мерзота,
Під мінами здригаються поля.
Як подолати всі оці незгоди?
Розплутати душевні віражі!
В душі така тривога від знемоги,
Що хочеться забутись у траві.
Піти б кудись, де плавають тумани,
Де заблукали мрії всі про мир,
Назавжди розлучитися з думками,
Що так і тягнуть у нестямний вир.
Проходить все… І серце просить віри,
Що скоро вже закінчиться війна,
Що згинуть врешті ці скажені звірі
І сонечком порадує весна.
Здається, небо трохи вже світліє,
Шипшина пахне і п'янить бузок.
І вже надію серденько леліє,
Що розірветься болю ланцюжок…
Небо свiтлie
© Copyright: Галина Чехута, 2023
Свидетельство о публикации №123051405010
Свидетельство о публикации №123051405010
Рецензии