Шкiльнi уроки, наче сон...

На носі у мого сина випускний!
Сьогодні у вайбері
побачила таке собі завданнячко для
дев'ятикласників, яке викликало у
мене посмішку та деякі
асоціації:


***

Шкільні уроки, наче сон - не всі
запам'ятовуються. То,
мабуть, якісь функції мозку так
спрацьовують, щоб
людина не перевантажувалась.

***

Відсидів 9 років. Що далі?!

***

Однокласники асоціюються із
незабудками, але не тому,
що серед українських народних назв
рослини відомі
«люби-мене-не-покинь» та «жаб'ячі
очка». І не тому, що
вони блакитні!

***
Не можу уявити, що мої
однокласники постаріють і
стануть однопенсіонерниками! Та ну!

***

Коли у другому класі батьки забрали
мене з уроків в
аквапарк, мені це дуже сподобалось!
Даєш аквапарк
замість школи!

(не маму)
морока! Оце ушелепався!

***

Яка різниця між геометрією та
біологію, якщо бісектриса -
це така криса... Ніхто б не
засмутився, якби ці предмети
об'єднали.

***

Моя старша сестричка, коли
навчалась у школі, займала
призові місця на всіх конкурсах та
олімпіадах,  мала
найвищі оцінки виключно по всім
предметам. Щоб не
засмучувати маму, я також отримав
перше місце у
конкурсі найбільших кросівок.
Чемпіон!

***

А мама й досі вірить, що щоденники
відмінили ще у 8
класі!

***

Ліза хоча і відмінниця, але почерк у неї нерозборчивий -
складно списувати!

-------------

З.І.:
На пам'ять залишу деякі рецензії деяких авторів:


Юрий Ремов
В радиотехникуме, где я грыз азы техники, образовалась весьма дружная и развеселая компания длинноволосых шалопаев. Вместе, мы не скучно, проводили время как на занятиях, так и после них. Я, Котов, Лева (Левченко) и «жиденок» (Лепетенко) сидели на задних «ослиных» партах. Мы живо комментировали все «промахи» наших преподавателей. За что они нас, мягко говоря, недолюбливали, а то и просто не допускали на занятия.
Особенно это касалось уроков литературы как русской, так и украинской. Но зачеты и экзамены сдавать надо. Поэтому ходили, упрашивали всеми правдами и неправдами училок допустить нас к занятиям. Причем у нас был «железный» метод успешно сдавать зачеты. Мы тщательно прорабатывали 2-3 «основных» вопроса по каждому предмету. А затем, даже
если эти вопросы не попадались в билетах, доказывали учителям, что хоть что-то знаем. И «неуд» никак не заслуживаем! Как ни странно, это всегда срабатывало.
Готовясь к зачету по украинской литературе, прочитали в учебнике несколько аннотаций к произведениям Гончара, Олейника и других писателей о революции и гражданской войне на Украине. А по русской литературе замахнулись на «Войну и мир» Толстого. Просмотрели несколько страничек аннотации к роману, уловив сюжет произведения и действия основных персонажей.
Но вечером, перед сдачей зачета, всей компанией пошли в ДК«Строителей» на танцы, где познакомились с симпатичными девчатами и по домам разошлись уже под утро. На зачет по украинской литературе мы опоздали, но на русскую литературу попали, обремененные не только знаниями, но и не очень свежими головами. Предмет вела Майя Моисеевна Рубина, еврейка маленького роста, с бледным чуть припухшим лицом и черными смолянистыми волосами. Она была ярой коммунисткой и просто обожала Маяковского.
Вчетвером зашли в аудиторию и сели. Первым вызвался отвечать Лева. Он выглядел помятым после бессонной ночи, возлияний на танцах и мечтал о стаканчике холодного пива. О, какая удача! Билет с вопросом:« Изображение войны и мира в романе Л. Толстого «Война и мир».
Левченко начал рассказывать свою, заученную из учебника, историю:
- « Это произведение - эпопея о судьбе российского дворянства и простого народа в условиях войны и мира. Когда в стране мир, дворяне ведут разгульный образ жизни, крутят романы и стреляются на дуэлях. А крестьянам приходилось тяжело трудиться. Однако, когда приходит война, народ объединялся в борьбе с общим врагом. Начиналось партизанское движение, заметную роль в котором сыграли отряды батьки Махно».
Рубина сразу изменилась в лице. Я начал громко шептать товарищу, что это, мол, не из этой оперы. Какой, к черту Махно? Но Левченко меня не слышал. И видно в предвкушении предстоящего «опохмела», он довольно бодрым голосом продолжил:
- «Махно выбил из Екатеринослава петлюровцев и обеспечил тем самым заключение Бресткого мира с французами и другими странами Антанты. Это позволило, через некоторое время, Пьеру Безухову жениться на Наташе Ростовой и стать многодетным отцом… ??? »
Наш метод начал давать трещину. Майя Моисеевна тяжело опустилась на стул и схватилась за сердце. А мы буквально катались по полу от смеха. Но история с «Войной и миром» закончилась для нас довольно удачно. Сдали зачет другому преподавателю, а Майя Моисеевна поехала в санаторий подлечиться.
2023-05-08 14:01:11

Оксана Небесная
Дай Бог здоровья нашим педагогам! Спасибо Вам, Юрий, за подробный рссказ с именами и кратким обзором романа "Война и мир" и за улыбки, в переходящие в хохот! Наша учительница по укр. лит., в таких случаях любила повторять: "Цей сміх, Гамза, перетворИться В плач!" Но это же смешно!
З.Ы.: Вам не кажется странным, что в учебных заведениях нет уроков юмора? Неужели, мировой заговор?!

Алекс Рона
Дуже сподобалась тема. Вже заходила, але не було часу...Дуже було цікаво! А у мене було багато шкільних історій, і моїх і дітей, але розповім одну, про себе). У класі шостому це було... Любили ми з однією вчителькою один одного...правда вона любила фізику, а я любила поговорити). Звали її Фріда Азіківна, була вона маленька і товстенька ... Викликала вона мою маму в школу, обговорити мою жахливу поведінку ... Моя мама запитала мене, як звуть вчительку і як вона виглядає. Я зовсім не думаючи сказала, що: "така висока і дуже худа", а звуть її Азіка Фрідівна ... Мама була дуже здивована таким ім'ям, але пішла в школу, шукати Азіку Фрідівну ... Ну, в принципі, побігавши достатню кількість часу по школі....звертаючись до всіх наших фізруків (які були високими) моя мама знайшла все ж таки нашу Фріду)....І, звичайно, звернулася до неї ..."Добрий день, Азіка Фрідівна!... "....Ну, а, що зі мною після зробила мама я вже розповідати не буду ... Але тепер, моя мама любить розповідати саме цю історію)))).
2023-05-08 13:03:24

Оксана Небесная
Ну, так не можна робити, Алекс! Я маю на увазі свій зичний (уже не пам'ятаю, коли в останній раз так не тільки я, але будь-хто сміявся!) регіт! Це, взагалі, шедевр і приклад того, як, взагалі, не можна робити! От тепер на цій сторінці, дійсно, весело, а позитив, як відомо, лікує та додав сил духовних та фізичних! Щиро дякую! Відмінно!
2023-05-08 14:54:26

Алекс Рона
Це, Оксано, Вам величезна подяка за таку тему, де нарешті, можна зловити посмішку)))!


Руслан Деркач
Я навчався у радянській школі. В день 8 березня класна керівниця розповідала нам , що до революції жінки в росімперіі
не мали жодних прав. Їм підставляли крісло, коли вони хотіли сісти, але варто їм було заговорити про свої права.... Тут вчителька замовчала, міркуючи, що сказати далі. Я негайно встав з місця і голосно сказав: - Як крісло тут же забирали!
Весь клас сміявся, а вчителька образилася .
2023-05-07 02:43:49

Оксана Небесная
Це ж логічно!
Тепер усі будуть знати як жили жінки до революції!;
Дякую Вам за цю історію, Руслане! На мій погляд, вона дуже дотепна і позитивна! Тому пишу Вам "залік"! Недовгий час я працювала із дітьми, легко знаходила із ними співрозмову, і люблю навіть пам'ять про ту роботу!

Юрий Пивоваров
В аптеке мы покупали мятные таблетки и лакомились ими, как импортными конфетами. Таблетки аскорбиновой кислоты (несладкие) мы растворяли в стакане чая, и получался «чай с лимоном»! Через дорогу, в вестибюле министерства был автомат с бесплатной газированной водой, и мы пили, сколько хотели! Детвора – народ любознательный!
2023-05-06 22:46:39

Оксана Небесная
Ничего себе, Юрий! "Чай с лимоном" из аскорбиновой кислоты - логично, высший пилотаж, никогда о таком не слышала раньше! Бесплатный автомат с газировкой в детстве - это очень круто, вы были мажорами! А я сейчас вспомнила: мы жили в Ладыжине и мама была заведующей цехом по производству лимонада, оказывается, я тоже была мажором, но тогда не догадывалась! А ещё у меня была куча этикеток новеньких "Ситро", "Буратино", "Лимонад", а папа показал мне большую и малую медведиц, и там, в Ладыжине, в моих 6 лет, эти созвездия были самыми невероятными и загадочным в мире, глаз не отвести! Звезды нынче не те...

Анатолий Уминский
Падборка выдатная, Аксана.
Да гэтага часу памятаю настаўніцу якая слухаючы трызні вучня гаварыла: - Добра, добра, добра : садзіся ДВА))
2023-05-06 22:21:59

Оксана Небесная
Дякую Анатолію! Бачите, яка була добра вчителька, намагалася не дуже травмувати учнів!
2023-05-07 01:31:15


Эдуард Неганов
Дякую, Оксано! Про себе можу сказати, що п'ятірки мав лише на уроках праці! А ваша добірка дуже сподобалася!+1 !!!
2023-05-06 21:29:26

Оксана Небесная
Дуже добре, Едуарде! Вам - тверда п'ятірка за відповідь! У мого синочка також є п'ятірки, а із праці навіть дванадцятки! Молодці!