Николай Зеров 1890-1937 Лестригоны

Одиссея, Х, 80-134

"Царь, это дикий край голодных лестригонов,
Ослабшие рабы овец их стерегут.
И как привёл тебя твой окаянный путь
В селенья смутные беды и беззаконья?

Ты скажешь: "Полифем!.." Потомок Посейдонов,
Он знал огонь, а эти - мясо рвут,
Не знает удержу их ненасытность лютая,
Гостеприимства тут не ведают законов.

Останься здесь. Есть схроны среди скал.
Твой ночью отведу стовёсельный корабль
В спокойную страну народов хлебоедных.

А сам останусь здесь в печали и беде,
Я только мыслью полечу в родимые пределы,
Я только чайкою... с тобою ... по воде!"

Лестригони

Одіссея, Х, 80-134

"Тут, царю, дикий край неситих лестригонів
Та струджених рабів, що вівці стережуть.
Як привела тебе твоя заклята путь
В ці селища смутні недолі та прокльонів?

Ти кажеш: "Поліфем!.." Нащадок Посейдонів,
Він знав вогонь, а ці — сире і свіже рвуть,
Не має впину їх непогамовна лють,
Не відають святих гостинності законів.

Не йди, зостанься тут. Є схови серед скель.
Вночі я справлю твій стовеслий корабель
У тиху сторону народів хлібоїдних.

А сам лишуся тут у горі та біді,
Я тільки думкою до скель полину рідних,
Я тільки чайкою… з тобою… по воді!"

1926