на долинi туман... не туман

На долині туман...не туман,
на долині сяйво розлито.
І ворожить місяць дарма,
над прожитим, над прожитим.

І натягнуті знов стремена,
і доріг на скроні відбиток,
та ворожить місяць дарма,
над прожитим, над прожитим.
 
І квітують знову жита,
білі роси  знов під копитом.
А ти крила, соколе розправ,
щоби туги навік зник відбиток.

На долині туман, не туман,
на долині сяйво розлито,
а на крилах старого млина,
перші зорі немов перемиті.

Я прошу потримай, потримай,
миттєвість, як зерна із жита.
Бо ворожить місяць дарма,
іще жити, жити і жити.


Рецензии
Галя!

Читаешь, и появляется гамма всяких размышлений от печали до надежды!
И пусть, месяц зря не ворожит о прошлом, потому что ещё жить, и жить!
Так, будем жить, Галочка!

Как красиво ты пишешь на своём языке! Хотя, и на русском, тоже,- отлично!

Доброго тебе вечера!

Обнимаю ...

Валентина Скопинцева   13.05.2023 17:40     Заявить о нарушении
Спасибо, Валя за добрые слова в мой адрес.

Да, Валечка будем жить.

Одним вопросом стало меньше,
один ответ я сберегу.
Шумит листва погожий вечер,
в тех заброшенных лагун.

средь запятых и многоточий...
средь древний парусов и шхун,
твою найду я знаю точно,
на том далеком берегу.

глядели очи, так, между прочем,
забыв тот давешний вопрос.
А было ведь в нас что общим...
а кроме тех белых-белых роз.

Уютного вечера, Валя.
С теплом. Обнимаю.


Галина Би-Локур   13.05.2023 18:31   Заявить о нарушении