на долинi туман... не туман
на долині сяйво розлито.
І ворожить місяць дарма,
над прожитим, над прожитим.
І натягнуті знов стремена,
і доріг на скроні відбиток,
та ворожить місяць дарма,
над прожитим, над прожитим.
І квітують знову жита,
білі роси знов під копитом.
А ти крила, соколе розправ,
щоби туги навік зник відбиток.
На долині туман, не туман,
на долині сяйво розлито,
а на крилах старого млина,
перші зорі немов перемиті.
Я прошу потримай, потримай,
миттєвість, як зерна із жита.
Бо ворожить місяць дарма,
іще жити, жити і жити.
Свидетельство о публикации №123051304431
Читаешь, и появляется гамма всяких размышлений от печали до надежды!
И пусть, месяц зря не ворожит о прошлом, потому что ещё жить, и жить!
Так, будем жить, Галочка!
Как красиво ты пишешь на своём языке! Хотя, и на русском, тоже,- отлично!
Доброго тебе вечера!
Обнимаю ...
Валентина Скопинцева 13.05.2023 17:40 Заявить о нарушении
Да, Валечка будем жить.
Одним вопросом стало меньше,
один ответ я сберегу.
Шумит листва погожий вечер,
в тех заброшенных лагун.
средь запятых и многоточий...
средь древний парусов и шхун,
твою найду я знаю точно,
на том далеком берегу.
глядели очи, так, между прочем,
забыв тот давешний вопрос.
А было ведь в нас что общим...
а кроме тех белых-белых роз.
Уютного вечера, Валя.
С теплом. Обнимаю.
Галина Би-Локур 13.05.2023 18:31 Заявить о нарушении