Зірвано небо під натиском ночі,
Місяць роздув вітром зірок вогні,
Маятник серця по думці клекоче –
Як ти живеш на війні?
Мрії злітають твої на світанку,
До рідного дому прийти…
Ти не напишеш про це мені з ранку,
Білими будуть листи…
Ти не напишеш як важко бувало,
З полум'я знову вийти живим,
Втім, не це серце твоє катувало,
Серце втомилося бути стальним,
Серце, воно велике як планета,
Сталь ця, є мудрість мечів,
Наші мечі, вбивцям лютим вендета,
Що вкрали світло в ночі…
Всіх хто загинув, запам'ятай у серці,
Щоб воно вигнало зло героїчно,
Дух рятувало від кулі та смерті,
Пам'ять його світить вічно!
Крапля по краплі гроза назріває,
Блискавки сходять вогнями,
Чуєш, як грім марш свободи нам грає,
Дияволи стежать вовками,
Тільки запал має сотня небесна,
Їй не страшні пекла звірі!
Бачиш палає імла величезна,
Щастя дається від віри…
11.05.2023 18:20
Маятник серця
© Copyright: Олег Берез, 2023
Свидетельство о публикации №123051105818
Свидетельство о публикации №123051105818
Рецензии