Владимир Свидзинский 1885-1941 Прилив

Тихо выплыл месяц полный,
Поднебесье озарив.
Колдовскую власть и силу
Мёртвый взгляд/взор его таит.

И невидимые чары
Льются сверху на моря,
И бурливо рвутся воды
В дом безмолвного царя.

Плещут и клокочут волны,
Из невиданных глубин
Катятся седые гривы,
Вырастая до стремнин.

Тяжко в камень ударяют,
Сыплют синь за шквалом шквал,
Обливают белым шумом
Тёмный хаос диких скал.

Только зря. Они не властны,
Не разбудят мертвеца;
Холоден и безучастен
Абрис светлого лица.

Так и я к тебе стремился,
Так и я тебя любил.
Ты смотрела словно месяц,
Буйным морем я кипел.

Приплив

Тихо плине місяць повний,
Осяваючи блакить.
Дивну власть, чудовну силу
Мертвий зір його таїть.

Наче чари невидимі
Ллються зверху на моря,
І бурхливо рвуться води
До безмовного царя.

Клекотять і плещуть хвилі
І з неоглядних далин
Буйно котять срібні гриви
До бережних стромовин.

Тяжко в камінь ударяють,
Рясно сиплють синій блиск,
Обливають білим шумом
Темних скель безладний тиск.

Та дарма. Не зворушити,
Не збудити їм мерця;
Безпричасні і холодні
Риси світлого лиця.

Так і я до тебе рвався,
Так і я тебе любив.
Ти дивилася як місяць,
Буйним морем я кипів.