Схил мо чоло у скорбот...

Схилімо чоло у скорботі...
ДЕСАНТНИКИ НЕ ВМИРАЮТЬ. ВОНИ ЙДУТЬ НА НЕБО.
І там спочивають...
Від поранень загинув солдат...
Вічна пам'ять усі гомонять!
Як пережити це  горе батькам?
Батько, в дитинстві сина,в люльці качав.
Як ховати єдиного сина...
Плачуть всі друзі і плаче родина!
Плаче і мати за ним Україна...
Мати з батьком сподівались,
Внуків доглядати,думали ,
Як синові весілля справляти.
Невістку - дочку до дому приймати.
Плачте друзі побратими, з стогоном ридайте.
Не забудьте ви за Яна катам перцю дайте!
Плаче дівчина над труною, що його кохала...
Не бувши дружиною, вже вдовою стала.
Летить до неба стогін,матері ридають!
Їх сини йдуть у небо, там притулок мають.
Людська кров то не водиця,
Хочу,я сказати та не змогла мати сина,
У хаті удержати...
Коли гинуть соколята,вороги радіють!
А у молодих солдатів скроні сивіють.
То ж послухаємо Шевченка і цепи порвемо...
Виженемо ворога з Країни, краще заживемо.
Вічна пам'ять тобі Яне, вишита сорочка...
Прийміть батьки співчуття...
Втратили  не солдата, сокола - синочка...
Схилімо чоло у скорботі...
ДЕСАНТНИКИ НЕ ВМИРАЮТЬ... ВОНИ ЙДУТЬ НА НЕБО.
Нас Ангелами охороняють!
І там спочивають...
Олена Українка.( екстр...)