Мій янгол-охоронець носить просторий одяг.
Він забагато палить, в вікно випускає дим.
Знаходжусь поруч, в місті, або сідаю в потяг -
Сивіє його голова кожен раз, як лишаю дім.
Мій янгол має гострий язик і сувору вдачу,
А мозок його працює за нас обох.
Звертає увагу на те, чого я не бачу,
І всі почуття розділяю я з ним на двох.
Сміється він з мене, завжди безсоромно й гучно,
Коли я дурниці роблю в очевидних речах,
Жартує жорстоко, та кожного разу влучно,
І полум'я пекла жевріє в його очах.
Я інколи маю нахабність з ним сперечатись,
Вдавати, що я вже доросла і знаю все.
Підхопить мене на руки, не даючи пручатись,
І вдаль, до зірок, на крилах своїх понесе.
Він часто лається пошепки, інколи матюками.
Я не ображаюсь, бо все це лише слова.
І якби не він, не було б мене тут зараз з вами.
Він любить мене... І тому я досі жива
Янгол-охоронець
© Copyright: Анита Левицкая, 2023
Свидетельство о публикации №123051001771
Свидетельство о публикации №123051001771
Рецензии