Тарас Федюк род. 1954 Ресторан был районный...

ресторан был районный и звался он "спутником" и
сигарета была  "стюардесса " коньяк назывался четыре
звезды
лет семнадцать
конфета светилась суфле
наша жизнь начиналась и не было в ней полной  меры

нет нескоро приснится ещё мама мёртвая, снег
или выклюет губы стишочков  растерянных стая
мотоциклы же ждали  ночных камикадзе своих
наших рук и девчат и впечатанных в землю сараев

наших битых гитар что не знали ни лорки ни нот
наших песен блатных про мальчишечку и прокурора
так нескоро тебя продадут за пятьсот иль шестьсот
евро
те что с тобою стояли вчера или поза...

но как вздрагивал тихо коньяк
змеился и как себе цвел
как темнел когда уж наливалось до края в стаканы
как акация всеми колючками пахла 
и слов
не хватало и было не надо: камоэнс камю кавабата

платья белого дрожь между губ и заглушенных "яв"
и помады вишнёвой пятно, что щекою растёрто
только тихо автобус на автовокзале стоял
и водитель всё спал
он цыган был
а час был четвёртый

ресторан був районний і звався "супутник" але
сигарета біла "стюардеса" коньяк називався чотири
зірки
років сімнадцять
цукерка світилась суфле
і життя починалось відсутністю повної міри

ще нескоро присниться вночі мертва мама і сніг
або виклює губи розгублених віршиков зграя
мотоцикли чекали нічних самогубців своїх
наших рук і дівчат і впечатанних в землю сараїв

наших битих гітар що не знали ні лорки ні нот
наших тихих пісень про мальчішечку і прокурора
ще нескоро тебе продадуть за п'ятьсот чи шістсот
еврів
ті які поруч стояли ще вчора або позавчора

але як ледь здригався коньяк як звивався і як собі цвів
як темнів коли вже наливалось у склянку багато
як акація пахла всіма колючками і слів
не було і не треба: камоенс камю кавабата

біле плаття тремтіло між вуст і заглушених "яв"
і помада червона темніла обличчям розтерта
але тихо автобус на автовокзалі стояв
і водій іще спав
            він був циган
                година четверта