Алеко скаржиться крізь зуби:
«Отець, вона мене не любить.»
-Облиш: Земфіра ще дитя.
То ти сумуєш безрозсудно:
Ти любиш по-старому, нудно,
Дівоче ж серце - відкриття.
Поглянь: отим небесним схилом
Гуляє місяць вільний мило;
На всю природу мимоходом
Ллє рівне сяйво в мить, чи згодом.
Загляне в будь-яку хмаринку
Й її миттєво освітлить,
Перейде ось в іншу шпаринку,
Однак не встигне запалить.
Хто місце в небі йому вкаже,
Мовляв йому: там зупинись!
Хто серцю юної накаже:
Кохай і вгору не дивись?
Земфира
© Copyright: Николай Чельтер, 2023
Свидетельство о публикации №123050704508
Свидетельство о публикации №123050704508
Рецензии