Иван Франко. 1856-1916 Исчезла бесчувствия тяжесть

Исчезла бесчувствия тяжесть,
Вновь плещется песен волна,
Как будто бы разом из пепла
Вдруг вырвался пламень огня.

Что счастьем покоя казалось,
То тёплого пепла слои;
Под ними любви и желанья
Ещё не угасли огни.

Не гасли, но тлели, ярились,
Слёз не замечая росы;
Но ветер повеял и пепел развеял -
Попробуй теперь погаси!

Нет, хватит! Не буду гасить их!
Пылает пусть грешный огонь!
И сердце пусть рвётся и вольно пусть льётся
Бурливой волною любовь!/
Бурливые волны стихов!

По довгім, важкім отупінню
Знов тріскає хвиля пісень,
Неначе з-під попелу разом
Язиками блимне огень.

Що щастям, спокоєм здавалось,
Те попелу тепла верства;
Під нею жаги і любові
Не згасла ще іскра жива.

Не згасла ще, тліла, ятрилась
Помимо сліз моїх роси;
Та вітер повіяв і попіл розвіяв —
Тепер ти огонь той згаси!

Ні, годі! Не буду гасити!
Най бухає грішний огень!
І серце най рветься, та вільно най ллється
Бурливая хвиля пісень!