Иван Франко. 1856-1916. Безмежное поле...
Ох, дай мне простору и воли!
Один посреди я, лишь конь подо мною
И в сердце нестерпные боли.
Неси ж меня, конь мой, по чистому полю,
Как вихорь, что в поле гуляет,
Глядишь, убегу я от лютой той боли,
Что сердце мое разрывает.
Безмежнеє поле в сніжному завою,
Ох, дай мені обширу й волі!
Я сам серед тебе, лиш кінь підо мною
І в серці нестерпнії болі.
Неси ж мене, коню, по чистому полю,
Як вихор, що тутка гуляє,
А чень, утечу я від лютого болю,
Що серце моє розриває.
Свидетельство о публикации №123050602794