Вже травень вікна відчиняє в літо,
Вишневий вітер носить аромат,
Співає соловей у віттях ніжно,
Дарує рятівничу благодать.
Бджолиний шурхіт у квітучім морі,
Черемхові світанки і туман,
Озера голубі, річки прозорі –
Бальзам цілющий для душевних ран.
І вечори спокусливі, і ночі,
І в небі пропливаючі хмарки –
Усе, здається, лиш добро пророчить,
Та непідвладні цій красі думки.
В душі весь час підвищена тривожність,
Лякає тріск гілок і крик птахів.
Бентежить все: ночей сумна безмовність
І таємнича пустота шляхів…
Не пересилити ніяк хронічність фобій,
Вони, мабуть, надовго в голові…
Лиш ранок навіває теплий спокій,
Що сріблом осідає на траві.
Пiдвищена тривожнiсть
© Copyright: Галина Чехута, 2023
Свидетельство о публикации №123050404096
Свидетельство о публикации №123050404096
Рецензии