Жінка плете маскувальну сітку
Над воротами до пекельних земель.
Муспельхейм відкриває вогненні вікна,
Десь тремтять чорні пасма Хель.
А для неї час так само відносний,
Тільки мудрість ледь не абсолютна,
Вона плекає свою невідомість,
Аби, мов стяг, її розгорнути.
І замасковані всі її чари,
Їх не помітять "цивільні" HR-и,
І купа паперів на неї чекає.
Вона не прибуде туди,
Де пристрасть її не живе.
Робити треба лиш те, в що віриш.
Лиш те, що твоє.
Жiнка
© Copyright: Марина Чиянова, 2023
Свидетельство о публикации №123043007544
Свидетельство о публикации №123043007544
Рецензии